Скільки у Києві було трофейних автомобілів у 1945 році. Як їх легалізовували
Автобізнес LIFE | Опубліковано - 2023-04-30 17:48:23 (4948 разів прочитано)
Трофейні авто на вулицях Києва. Не просте питання. Цього разу Історичний Автоклуб намагався з‘ясувати обсяги цього явища.
Переважну більшість цих іномарок вдалося зафільмувати Леоніду Гоголеву, тож ми маємо повну картину автопарку Києва у 1945-1947 роках. Але Історичний Автоклуб знайшов і дослідив документи, які підтвержують, що явище було масовим та санкціонованим.
З‘ясували і ще одну річ. Масове мародерство автівок, мотоциклів та велосипедів було не таким розповсюдженим явищем на теріторії Польщі, Чехословаччини, Румунії та Угорщини. Хоча це явище розпочалося одразу, як тільки радянські війська перетнули кордон та з наказом ДКО #7054 від 01.12.44 р, який дозволив відправляти посилки додому. Що ще могли відправляти бійці з фронту, солдатську кашу?
У Польщі, Румунії та Угорщині, в першу чергу, трофейні частини цікавили підприємства, їх теж демонтували під нуль, та за розпорядженнями ГКО, везли до СРСР масово.
А от Німеччині та Австрії дісталося тоді найбільше.
Постанова ГРОВН №0101 від 13.06.1945 р, якою кожному генералу належало надати трофейний автомобіль, а офіцерам - мотоцикл, чи велосипед
Згодом, за постановою ДКО №9036 продавати почнуть і автівки, і не тільки генералам, а й офіцерам, але за символічні кошти.
Фото з журналу "Time" серпень 1945 р.
А одна з постанов ГРОВН №0121 від 02.07.1945 р містить наказ інтенданту трофейної частини Групи Радянських окупаційних військ у Німеччині виділити 10000 велосипедів та 30000 радіоприймачів для нагородження солдатів та сержантів.
Отже, їх потрібно було десь узяти. І їх брали у німців.
За цим документом можемо прослідкувати, як відбувалася подальша легалізація трофейних авто. Достатньо було такого посвідчення Головного автомобільного управління Червоної армії, на підставі постанови 9036 комітету оборони, яке закріплювало власність вже за офіцером на приватний автомобіль. Далі, за цим посвідченням його брали на облік вже у СРСР і видавали техпаспорт і номерні знаки.
І колишній німецький автомобіль ставав вже законною власністю громадянина СРСР.
Існувало і мародерство у мародерів. Цей факт гарно описано у книзі Григорія Клімова «Песнь победителя», який служив перекладачем у штабі Радянських військ у Німеччині.
Але не слід вважати, що всі іномарки тоді були відібрані у мирних мешканців. Багато було і справжніх трофеїв, добутих саме у боях. У Києві у Пушкінському парку була тоді постійно діюча виставка трофейної техніки, де був і Wanderer генерала Ільгена, на якому його захопив у полон і доставив до партизанів відомий розвідник. Про це Київська кіностудія у 1947 році зніме фільм.
Були й автомобілі, які були захоплені у ході наступу, як от, наприклад, амфібія Volkswagen Kdf 166 та Kdf 82. Це також було. І багато авто було тоді саме у військових частинах, і вони не були приватні.
Ми публікуємо фото Леоніда Гоголева, з книги "Ретроавтомобілі на вулицях Києва", де можна побачити як виглядали ті іномарки у 40-і роки. За оцінками Історичного Автоклубу у ті часи на теріторії України було 12-15000 іноземних автівок. У цей короткий період часу Київ нагадував якесь іноземне місто через різноманітність марок та моделей авто на вулицях. Як це було - дивіться у цьому відео\подкасті:
А наступного разу ми розкажимо, куди ж поділася така кількість іноземних авто. Ми відслідкували долю деяких києвських екземплярів. Щоб не пропустити важливі новини – підписуйтесь на наші канали: AUTO-Consulting в Telegram AUTO-Consulting в Facebook
Роздрук, збереження, переклад іншою мовою або носій матеріалів, опублікованих у новинах AUTO-Consulting, допускаються лише для особистого використання. Інше використання матеріалів (зокрема, часткова чи повна публікація) допускається лише з дозволу ІАГ AUTO-Consulting. Використання матеріалів www.autoconsulting.com.ua допускається за наявності гіперпосилання на www.autoconsulting.com.ua.
